У старому районі Королева навпроти римо-католицької церкви, де від вулиці Шевченка направо в напрямку Тиси відгалужується вулиця Вароді, майже три десятиліття стоїть скульптурне зображення Пресвятої Богородиці.
Стоїть вона на невисокому постаменті, викладеному керамічною плиткою, в оточенні чотирьох струнких стовпців, які підтримують купол, утворюючи ошатний павільйон. По периметру споруда огороджена декоративною огорожею. В другу сходинку постаменту вмурована камя’на плитка з угорським написом:
У перекладі це означає:
СТВЕРДЖУЮТЬ
ПЕВЧІ БЕЙЛА З СІМ’ЄЮ
1942 вересень 8.
«VIGYÁZZ REÁNK ÉDES ANYÁNK» – це слова з приспіву відомої народної духовної пісні «Ó, áldott Szűzanya», що означає «О, благословенна Богородице».
Поява цієї статуї в Королеві має свою мелодраматичну історію, достойну того, аби переказати її широкому загалу.
В 1939 році в Королево прибув молодий солдат Певчі Бейла для проходження військової служби. В око йому впала симпатична королівчанка, між ними закрутився бурхливий роман, який, згідно з мелодраматичними канонами завершився щасливим весіллям. Скоро, на радість батькам, народилася донечка. ( Втім, деякі всезнаючі сусідки казали, що до новоспеченого чоловіка приїхала колишня його коханка і залишила йому, яко весільний подарунок, своє незаконнонароджене від Бейли дитя). Як би там не було, дитинка благополучно зростала в сімействі Певчіїв, та раптом важко захворіла. Всі лікарі попри щедрі гонорари від неї відступилися і вже закликали змиритися із невідворотністю болісної втрати. У відчаї Бейла Певчі звернувся до народного цілителя, попросту кажучи, знахаря із села Гудя на ймення Лазарь. Той викупав дитину у відварі якихось трав, цілий сніп тих трав дав з собою на дорогу із інструкцією щодо їх вживання, а головне – переконав нещасного батька, що допоможе йому глибока віра у милість Святої Діви і великі пожертви.
Бейла Певчі приніс перед церковним вівтарем урочисту обітницю щонайпочесніше вшанувати Богородицю, якщо дитинка одужає. І сталося диво – смертельно хвора дівчинка зцілилася!
У знак подяки і на виконання своєї обітниці Певчі Бейла встановив перед церквою фігуру Богородиці, привезену з міста Егер. Стояла вона посеред невеликої площі, (не там, де тепер – скраю), на великому камені, до якого і прикріпили пам’ятну табличку з андезиту.
Стояла ця статуя недовго. Невдовзі після приходу комуністичної влади церковного куратора Доврія викликали на сільраду і зажадали статую прибрати, погрожуючи, що знесуть її трактором. Вірники одразу зібрались і занесли статую до церкви, де вона простояла зліва від вівтаря понад 50 років.
Уже після Другої Тисової повені, тобто після 2001 року, взявся повернути її на колишнє місце під відкритим небом, один успішний тоді підприємець, депутат Іван М. Розказують, що його старенька мати, важко і довго хворіючи, казала сину, що лиш тоді над нею змилостивиться Свята Діва і припинить її страждання, якщо він частину своїх статків віддасть на відродження первісного її міцезнаходження – перед церквою. За новим уже проектом, площадка з цією композицією мала бути ще і обсаджена туями, але це вже не зробилося.
Так і сталося. І депутатова мати незабаром у мирі спочила. До речі, плита з написом, що був зроблений ще в 1942 році, залишилася у цілісності – вона вмонтована у сучасний п’єдестал.
Десь років 15 тому дочка Певчія, якій і була присвячена фігура Богородиці, приїхала з Угорщини в Королево, на малу батьківщину, щоб на власні очі переконатися у реальному існуванні свого диво-оберегу. Вже зріла жінка, мати і бабуся довго стояла перед статуєю, молилася і плакала, вшановуючи чудо, яке колись врятувало її життя.
Михайло Чухран