Приречені на щастя
Я відчуваю твій глибокий погляд
Цю невагомість, що торкає сон
Невже так легко ти змінив світогляд
Таємних й потойбічних всіх персон?
Рясні слова лякали підсвідомість
Реалії торкнулися життя
Кохання сили зникла невідомість
Залишились відтінки забуття
Я бачила на стінах власні мрії
Відбилися у досвіді розмов
В долонях світу всі мої надії
Мінлива, вічна й спалена любов
Присутність неслухняна заблукала
Тривога зародково зацвіла
Строката доля ночі і ласкава
На щастя нашу волю прирекла
Кохай, квітуй і завжди будь коханим
Цінуй відбиток світу у собі
Втім усміх може стати в мить лукавим
Покину ніжність пам’яті тобі.
Минає час, за нами- сотні вражень,
В обіймах випадковості обпік.
Згадаєш спектр тіні відображень
Розімкнеш потойбіччя часу лік.
Вікторія Яким
